В умовах зменшення інвестицій у видобуток викопного палива, Україна якнайшвидше повинна створити сприятливі умови для залучення необхідних коштів у відновлювальну енергетику.
Згідно з прогнозом Сітібанка, вже у 2016 році нафта опиниться “на самому дні” і залишатиметься на рівні $60 за барель протягом наступних 10 років.
У 2015 році Європа інвестувала €58,5 млрд у поновлювані джерела енергії, частка яких у загальному енергобалансі до 2020 року повинна досягти 20%. Сьогодні вартість сонячної енергії знижується щорічно на 10% і, за словами експертів, подібна тенденція буде у майбутньому зберігатися.
Більшість інвестицій в “зелену” енергетику має бути зроблена задовго до того, як система почне функціонувати, що значно збільшує ризики і, як результат, підвищує вартість генерації на ВДЕ.
Високі політичні ризики, нестабільність економіки, зміна умов ведення бізнесу для девелоперів проектів з відновлюваної енергетики, високі відсоткові ставки фінансових установ та значна бюрократизація – все це гальмує альтернативну енергетику в Україні.
Сьогодні єдиним доступно-дієвим фінансовим інструментом для інвестування проектів відновлюваної енергетики в Україні залишаються програми кредитування ЄБРР. Так, в рамках програми USELF протягом 2009-2014 років ЄБРР виділив 50 млн євро, Фонд Чистих Технологій – 20 млн євро, в той же час девелопери надали 30 млн євро. Технічна підтримка в обсязі $8,45 млн фінансувалась за рахунок гранту Глобального Екологічного Фонду.
В 2014 році Україна отримала додаткове фінансування проектів відновлюваної енергетики – для інвестиційного механізму ЄБРР та від Фонду Чистих Технологій – у розмірі 140 млн євро. Проте така підтримка порівняно з необхідною для освоєння «зеленого» енергопотенціалу України, що еквівалентний 81 млн т у. п. або 70 млрд м. куб. природнього газу, є досить незначною.
Приміром, у 2014 році середньозважена вартість капіталу для вітроелектростанцій в Німеччині та Греції, які за рейтингом простоти ведення бізнесу Doing Business 2016 займають 15-е та 60-е місце, становила 3,5% і 12% відповідно.
За даними Ecofys, вартість власного капіталу для наземних вітрових проектів у 2014 році у Німеччині становила 6% та більше 15% – в Естонії, Греції, Латвії, Литві, Румунії і Словенії.
Середньозважена вартість капіталу в країнах ЄС для проектів ВЕС, 2014
Через дорогі кредити для проектів ВДЕ наша країна, навіть маючи трохи вищий середній рівень “зеленого” тарифу, ніж в країнах ЄС (18,20 проти 14,76 €ct), залишається недостатньо “інвестиційно привабливою”. Середня відсоткова ставка в Україні в 3 рази вища, ніж в країнах ЄС.
Середні відсоткові кредитні ставки та рівні «зеленого» тарифу в Україні та ЄС, 2016
Так звані “високі “зелені” тарифи в Україні, на жаль, не враховують загального стану галузі та економіки в цілому. Приміром, жоден інвестор не буде вкладати кошти в «зелені» проекти при наявності в додаток до вищезазначених бар’єрів ще й витрат, повязаних із запровадженням фінансової відповідальності для виробників електроенергії з ВДЕ за небаланси, передбачених нещодавно зареєстрованим законопроектом “Про ринок електричної енергії України”. Принаймні, доки частка ВДЕ у загальному балансі генерації не досягне 11% – Національний план до 2020 року.
В існуючих реаліях, беручи до уваги великі ГЕС, частка яких становить близько 5-6% , та менше 2% частки інших ВДЕ у балансі, реалізація задекларованої мети залишається досить амбітною і важко досяжною мрією.
За матеріалами еcotown.com.ua