Нездатність України освоїти надані їй кошти — глобальна проблема, з якою стикаються всі її основні кредитори.
«На донорських зустрічах ми бачимо, що з цими ж проблемами стикаються і Європейський банк реконструкції і розвитку і Європейський інвестиційний банк, і KfW. Досвід реалізації аналогічних проектів в інших країнах показує, що їх можна реалізувати і в Україні, але практика, на жаль, переконує у зворотному», — заявила старший менеджер портфеля проектів Світового банку в Україні Клавдія Максименко.
«На донорських зустрічах ми бачимо, що з цими ж проблемами стикаються і Європейський банк реконструкції і розвитку і Європейський інвестиційний банк, і KfW. Досвід реалізації аналогічних проектів в інших країнах показує, що їх можна реалізувати і в Україні, але практика, на жаль, переконує у зворотному», — пояснює Максименко.
За її словами, частково ці проблеми пов’язані з тим, що українська бюрократична система дуже зарегульована і замкнута в собі, все до найменших кроків описано в законодавстві, а будь-яке внесення в нього змін — тривалий і трудомісткий процес.
«Гнучкість в прийнятті рішень владою відсутня, а переговори, як правило, закінчуються переконанням народних депутатів у тому, що необхідні зміни не вплинуть на їх бізнес-інтереси», — зазначила Максименко.
«Іноді в мене складається таке сумне враження, що проекти Світового банку в Україні найбільше потрібні Світовому банку. Але ж ми на них фактично не заробляємо, інвестиції в Україну не є джерелом наших доходів. Більш того, якщо проект не був реалізований або був реалізований не повною мірою, для нас це швидше збиток, адже ми витрачаємо на підготовку проектів власні кошти, яких Україна не повинна нам повертати», — сказала вона.
«Ці послуги у вартість позики не входять, і команда, яка витрачає сили на розробку й супервізію якогось нереалізованого або неефективного проекту, могла б ті самі зусилля спрямувати на вирішення інших, не менш актуальних, завдань», — розповіла Максименко.
За матеріалами epravda.com.ua