Минулого тижня журналісти програми ТСН.Тиждень розповідали про те, як через лазівку в законодавстві у Карпатах вирубують тисячолітні праліси. Цього разу запитаємо у чиновників, чому саме так відбувається.
Середмістя Києва. Тут розміщена головна державна установа, яка має контроль над лісорубами за тисячу кілометрів звідси.
Понад рік діє “Закон про захист пралісу та старовікових дерев”. І стільки ж часу такі структури, як Держлісагентство та Міністерство екології офіційно не затвердили ділянки, які і має захищати закон. Хоча за них це фактично зробили фахівці проекту при Всесвітньому Фонді Природи. А максимум, що зробила держава – наклала мораторій на вирубку пралісів. Ось тільки мораторій – це не наказ і не вимога, а лише прохання не різати найцінніший у світі ліс.
“Чому ми підготували просто лист? Тому що в нас не було нормативних підстав для того, щоб сказати, що всі ці ділянки є пралісами, на яких не можна рубати, ми не можемо. Мораторію на потенційні праліси не було. Це наш лист, так, але не мораторій на ділянки, які можуть стати в майбутньому об’єктом природньо-заповідного фонду”, – пояснює начальник управління лісового господарства та відтворення лісів Держагентства лісових ресурсів Володимир Романовський.
Як би цей лист не називався: мораторієм чи проханням – він офіційний. І у ньому чорним по білому Держлісагентство просить усі лісові господарства, на територіях яких можуть бути ділянки пралісу – не рубати їх, поки держава офіційно ці ділянки не затвердить як заповідники.
Із Києва я вирушаю туди, де, як підозрюють лісозахисники ,цинічно проігнорували документ про припинення гектарів вирубки столітніх дерев.
“- Це цей лист? – Так. – Ваше управління отримало було перелік. Тобто ви з ним ознайомилися, чи не ознайомилися? – Ознайомилися. Так. Цілий перелік. Тимчасово призупинити до вияснення: чи являються вони пралісами, чи не являються? – А хто мав би з’ясувати? – Га? – Хто мав би з’ясувати?! –Ха-ха, дивіться у нас є лісовпорядкування. Або спільно створювати робочу групу, так як ми створили зараз”, – розповіли у місцевому лісгоспі.
У обласному управлінні лісового господарства Закарпаття поки що ситуація не проясняється. Я прошу підкріплення зі столиці.
“В нас одразу була пересторога, що ми можемо втратити ці унікальні ліси ще до того, як вони будуть ідентифіковані. Через те Мінприроди з WWF звернулася з проханням до Держлісагентства вилучити з господарського використання всі ділянки лісові, які можуть бути потенційними пралісами. На виконання цього закону першочерговим кроком було розроблення Мінприроди методики визначення пралісів”, – пояснив директор департаменту екомережі природно-заповідного фонду Мінприроди Віктор Клід.
Отож. Аби закон про захист унікального пралісу та старовікових дерев міг захищати ці ж дерева від вирубок – потрібно обов’язково встановити офіційні межі пралісу. Тобто ось тут починається – а ось тут закінчується. Міністерство екології, впродовж трьох місяців після того, як закон набув чинності, мало розробити спеціальну методику. Та минуло вже більше року.
“Річ в тому, шо були представлені дуже різні точки зору. Документ був безпрецедентний”, – розповів Клід.
Врешті, чиновники затвердили методику. Цього липня. Тобто лише як визначати, а не самі межі. Згідно із документом, долучатися можуть й громадські активісти. Наприклад ті, з якими ми ловили лісових піратів у пралісі. Та, виявляється, плани Міністерства то одне – а кінцеве рішення залежить від іншого органу – Держлісагентства. Того самого , де мені, приміром, пояснили – у них свої плани.
“На певну частину цих ділянок, незалежно від нашого листа – є плани діяльності підприємства, є проекти, є інші документи – які дали їм право, наприклад, ще в минулому році виписати лісорубний квиток”, – роз’яснюють там.
Читайте також: Відомі прізвища лісівників, яких позбавили премії через скаргу на їх роботу у Фейсбуці
Простіше кажучи: поки Міністерство творить одні документи , ті, що рубають праліс, виписують інші . А поки бюрократи все з’ясують – праліс, яких усього два в Європі – швидше за все зникне. І винних не буде.
А це – ще один кабінет. Далі від столичних і навіть обласних чиновників. Ближче до гір та самого лісу. Наталя Іванівна – керівниця лісового держпідприємства, на території якого ми й зафіксували вирубку. Вона не приховує – справді рубали. Утім – і порушення не порушення. Все просто: нічого особистого, просто бізнес і бездоганний порядок з дозволами.
“Це – є рекомендація. А це – є затверджені матеріали лісовпорядкування. Воно затверджено, є наказ нашого лісагентства і погоджувалися матеріали лісовпорядкування і в Мінприроди”, – розповіла директорка ДП “Тячівське ЛГ” Наталія Катреняк.
Тобто документи, які дозволили цьому лісництву вирубати ділянку можливих прадавніх дерев, а отже порушити унікальний природний мікросвіт, мають більшу юридичну силу, ніж закон про захист пралісу – який і є, і якого водночас немає. І заперечити тут складно.
У Мінприроди вирубку пралісу оцінюють просто: “Звичайно, це – варварство”. І говорять натяками, що все вдалося б урегулювати швидше і зберегти те, що ще не спиляне “коли є добра воля тих організацій, які відповідають за ці землі”.
“Нічого ми не ліземо туди. А просто то, що хтось собі пішов і каже. Що то може праліс. А може не праліс – я не знаю!”, – розповів перший заступник начальника облуправління лісового господарства Закарпаття Ігор Коцур.
Єдиний світлий промінчик у цій бюрократичній темряві – Міністерство екології пообіцяло після нашого сюжету виділити кошти для роботи спеціалістів, які нарешті і визначать офіційні межі пралісі. А, отже, вирубку там буде остаточно припинено. Якщо буде що припиняти.
Джерело: ТСН