В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ, КРИЗИ ОСВІТИ ТА РИНКУ ПРАЦІ ПОСТАЄ ГОСТРА ПОТРЕБА В СИСТЕМНИХ РІШЕННЯХ ДЛЯ МОЛОДІ

     Невизначеність майбутнього, розрив між освітою та реальними потребами економіки, а також системні проблеми з працевлаштуванням і доходами молодих фахівців на думку СелПУ набули критичного рівня і потребують негайної уваги влади та її системних рішень.
  Аналізуючи соціально-економічну ситуацію справедливо наголосити, що головним викликом для молоді стала не відсутність мотивації чи відповідальності, а відсутність передбачуваності.
      Молоді люди навчаються і працюють у середовищі, де освіта не гарантує професії, професія не гарантує стабільного доходу, а дохід — можливості планувати власне життя. В результаті держава стикається з втратою довіри покоління, яке не бачить чітких правил гри.
   «Молодь не боїться праці. Вона боїться вкладати роки зусиль у систему, яка не дає зрозумілої віддачі. Завдання влади та українського суспільства в цілому — зробити так, щоб освіта і робота знову стали інструментами впевненості, а не джерелами постійного ризику», – переконаний лідер СелПУ.
   За оцінками експертів, освіта дедалі частіше відстає від реальних потреб ринку праці. Формальні програми, розрив із практикою, слабка інтеграція роботодавців у навчальний процес призводять до ситуації, коли диплом не виконує своєї базової функції — підготовки до професійного життя. Молодь змушена самостійно отримувати компетенції вже після завершення навчання, витрачаючи додаткові ресурси часу і коштів.
  Партія послідовно виступає за переорієнтацію освіти на прикладні навички, системні стажування та реальний зв’язок із економікою. Освітня політика, на переконання команди, має формувати не «формальних випускників», а конкурентоспроможних фахівців, здатних інтегруватися в економіку країни одразу після завершення навчання.
     Не менш гострою залишається проблема працевлаштування та доходів молоді. Сьогодні ринок праці часто вимагає досвіду, не створюючи умов для його здобуття, і пропонує рівень оплати, який не відповідає реальній вартості життя. Така модель формує відчуття несправедливого старту і підштовхує молодих людей до еміграційних рішень.
      «Країна, в якій молодь не може заробити гідно, фактично фінансує власний відтік кадрів. Це не просто проблема сьогодення, це – стратегічний ризик для держави», — підкреслює Зеновій Холоднюк.
   У зв’язку з цим СелПУ виступає за запровадження системних державних програм першого робочого місця, економічні стимули для бізнесу, який інвестує в молодих фахівців, а також за формування політики гідної оплати праці на старті кар’єри. На переконання політичної
команди СелПУ, молодь має отримати не декларативну підтримку, а чіткі інструменти
входження в економічне життя.
   Підсумовуючи, у партії наголошують: молодь — не проблема і не об’єкт опіки, а ключовий ресурс розвитку країни. Державна політика має перестати бути реактивною і перейти до прогнозованих, системних рішень. Лише за таких умов молоді люди зможуть планувати майбутнє в країні, а не поза її межами. Саме над відповідними законодавчими та програмними ініціативами команда партії вже розпочала роботу.