Держава часто багато говорить про повагу до захисників, але не завжди підтверджує ці слова конкретними рішеннями. Подяки звучать зі сцени, а в кабінетах роками припадають пилом справи ветеранів. Коли люди, які віддали здоров’я за країну, змушені доводити своє право на елементарні гарантії, – це сигнал, що система потребує не косметики, а глибокого перезавантаження. Повага до військових має стати не ритуалом, а стандартом державної політики – із чіткими процедурами, справедливими рішеннями та реальною відповідальністю посадовців.
До голови Селянської партії України звернувся військовий – учасник бойових дій з 2015 року, майор ЗСУ. Людина, яка стала на захист держави тоді, коли багатьом ще здавалося, що все «якось владнається». З 2017 року – у черзі на земельну ділянку. Майже десять років очікування. Жодного рішення. Жодної ділянки. Жодного системного пояснення. А з 2024 року – інвалід війни. І навіть простого людського «дякуємо» – не дочекався.
В своєму акаунті на Facebook Зеновій Холоднюк опублікував своє бачення як лідер Селянської партії України:
«Закон передбачає право учасників бойових дій на землю. Це не подарунок і не милостиня – це гарантоване державою право. І коли військовий роками стоїть у черзі, а хтось отримує ділянки й квартири значно швидше, – у суспільства виникає логічне питання: за яким принципом працює ця система?
Якщо механізм розподілу земель непрозорий – його треба змінювати.
Якщо черги існують лише на папері – їх треба оцифрувати і зробити публічними. Якщо є привілейовані категорії – суспільство має право знати чому.
Селянська партія України стоїть на позиції справедливості й рівності перед законом. Земля – це не ресурс для «своїх», а основа відновлення гідності тих, хто захищав державу. Особливо тих, хто повернувся з війни з пораненнями та інвалідністю.
Ми ініціюватимемо:
- повний аудит земель, виділених учасникам бойових дій;• створення відкритого реєстру черги;
- законодавчі зміни щодо чітких строків розгляду заяв;
- пріоритет для поранених та осіб з інвалідністю внаслідок війни;
- персональну відповідальність посадовців за безпідставні затримки.
Держава не може вимірювати вдячність роками очікування. Бо якщо військовий десять років стоїть у черзі – це вже не черга, це системна несправедливість. Наш обов’язок як від – не тільки аплодувати героям у святкові дні, а забезпечити їм гідне життя щодня.
Повага до захисника має вимірюватися не словами, а рішеннями».