Село завжди було і залишається основою добробуту України. Саме завдяки працьовитим селянам наша країна отримує, якісні продукти харчування. До того ж, велику частину вирощених сільськими жителями овочів та зерна експортують за кордон, що дає можливість наповнювати державний бюджет, а отже виплачувати зарплату та здійснювати інші соціальні гарантії. Проте незважаючи на те, що село забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни сьогодні селяни змушені виживати. Якщо ситуація стане ще гіршою, існування нашої країни буде під загрозою.
Проблеми села зазвичай відсувають на другий план. Більшість населення України переймається тим, що відбувається в столиці нашої держави. Чим живе сьогодні населення українських сіл? Мало кого хвилює, що відчуває та як живе селянин 365 днів у році. А до речі, у сільській місцевості проживає третина загальної кількості населення України.
Найгострішими проблемами на селі є бідність, трудова міграція, безробіття, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної кризи.
Проблема зайнятості сільського населення залишається однією з найгостріших в Україні. Вона викликає негаразди в соціально-економічному становищі селян та неблагополучну, зокрема й криміногенну, ситуацію в селах. А кількість безробітних, які проживають у сільській місцевості, щороку збільшується.
Селяни здебільшого працюють в сільському та лісовому господарстві. Рівень доходів в таких галузях знаходиться на одному з найнижчих рівнів. Сільські мешканці переважно живуть за рахунок функціонування власних домогосподарств, які підтримуються завдяки щоденній важкій праці. Проте багато жителів сіл в пошуках кращої долі їдуть на заробітки за кордон.
Держава неспроможна забезпечити роботою працівників, які раніше працювали в колгоспах чи державних підприємствах. Сільське населення України на сьогодні приречене на мізерні заробітні плати, а в майбутньому — на мізерні пенсії
Попри всі негаразди і перепони — село працює. Вирощує хліб, худобу, забезпечує наші міста продуктами. Кажучи просто — годує нас. На жаль, сьогодні село поставлене в умови, коли змушене працювати як у Середньовіччі — займаючись натуральним господарством. Наше завдання — допомогти селу стати на ноги. Розправити плечі і жити, а не виживати. Працювати, заробляти і розвиватись, а не гарувати на городі, щоб просто вижити. Село працьовите і мудре. Його не потрібно вчити жити, треба просто допомогти і не заважати. І все буде… Саме село — це наша надія на майбутнє України. Сильної, заможної і справедливої держави.
Свідчення несправедливого відношення до праці селян – закупівельні ціни на молоко. Витрачаючи усі свої сили та здоров’я, селянин віддає молоко менше ніж по дві гривні за літр. У той час, коли в магазині його продають майже за двадцять гривень.
В умовах зростання глобальної кризи продовольства в світі, Україна з її аграрним потенціалом може стати однією з найцінніших держав у найближчі 10-20 років. Так як у 20 столітті цінувалась нафта та нафтопродукти, так у 21 столітті будуть цінуватись натуральні продукти харчування.
Для покращення аграрного сектора необхідно змінити законодавство та надати можливість агровиробникам через державу отримувати найкращий світовий насіннєвий матеріал, адже продуктивне насіння може на 30-40% покращити врожай. Окрім цього потрібно відродити систему забезпечення аграріїв сучасною технікою по принципу механізованих колон. Також необхідно запровадити справжній дієвий механізм допомоги селянам, перш за все в отриманні дешевих кредитів та безпосередніх дотацій на одиницю вирощеної продукції. Заможний селянин – це відродження економіки України.
Нині безробіття в селі стало гіркою реальністю і актуальною проблемою, хоча село і безробіття — неприродне поєднання понять. Ухвалені Верховною Радою та Урядом за останні роки закони та програми щодо реформування аграрного виробництва, розвитку соціальної сфери села не мають відчутного впливу на сферу зайнятості сільського населення в країні. Саме тому, держава мусить сприяти розвитку малого бізнесу, який забезпечить селян роботою та достатком.
Верховні Раді потрібно прийняти такі закони, які б «розв’язали руки» дрібним підприємцям, створили систему допомоги початку бізнесу та надавали справжні податкові «канікули» для молодих підприємств, що створюють робочі місця. Тоді швидко подолається безробіття, селяни отримають заробітну плату та умови, в яких люди не будуть виїжджати за кордон, або навпаки, будуть повертатися, щоб гідно працювати у своїй вільній незалежній країні.
Особливої уваги з боку держави потребує медицина на селі. Адже у сільській місцевості бракує ФАПів, фельдшери не мають необхідного сучасного медичного обладнання, транспорту, основних медикаментів. Як за таких умов можна лікувати та рятувати життя селян?! І це при тому, що зарплата медичного працівника ледь дотягує до тисячі гривень.
Рівень смертності у сільській місцевості у кілька разів вищий, ніж у міських поселеннях. Можна припустити, що це пов’язано, зокрема, із тим, що сільський медик змушений їхати на виклик до хворого на велосипеді, а не «швидкою» за кілька хвилин. Навіть в Уряді визнають, що впродовж останні років сільській медичній мережі практично не постачалося медичне обладнання та спеціалізований медичний транспорт.
Залишаються нерозв’язаними ціла низка проблем в освіті в сільській місцевості. Не повною мірою враховані освітні, виховні, оздоровчі та культурні потреби селян, що є причиною створення нерівноцінних умов для навчання і розвитку сільських та міських дітей. Загальне зменшення кількості дітей у селі впливає на мережу загальноосвітніх навчальних закладів, призводить до зменшення наповнюваності класів і шкіл а той і до їх закриття. Відбувається звільнення вчителів та вихователів. Немає повного забезпечення навчальних закладів підручниками та обладнанням.Раніше існував міф про те, що освіта в місті краща, ніж у селі. Однак, після введення в Україні зовнішнього незалежного оцінювання виявилось, що найчастіше найбільшу кількість балів набирають діти з сільських шкіл. Тож керівництво України зобов’язане звернути свою увагу на проблеми освітньої мережі сільської місцевості.
Держава повинна підвищити соціальні гарантії педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості. Необхідно вирішити питання пільгового забезпечення вчителів житлом, надання їм пільгових кредитів та збільшення матеріальної допомоги молодим спеціалістам.
Відкритим також залишається питання придбання шкільних автобусів для підвезення учнів та педагогів сільської місцевості до місць навчання, роботи й додому.
Українське село має талановитих дітей і мудрих вчителів. Завдання держави — забезпечити умови вчителям і можливості учням. Талановита дитина повинна отримати освіту, гідну своїх знань і талантів. Більше того, необхідно створити умови, щоб після отримання освіти молода людина могла і, головне, захотіла повернутись у село. Запорука сильної і заможної України — це заможне село, яке спокон віків годувало себе і ще пів-Європи, народжувало таланти і берегло культуру. Основне завдання — повернути селу молодість. І сьогодні на це є велика надія.
Тому, щоб зберегти нашу неньку Україну- потрібно відродити село.
Прес-служба СелПУ