Чому херсонські фермери заздрять американським?
До серця Америки, штату Канзас, херсонська делегація летіла з Києва довгих 15 годин, з пересадками в Амстердамі та Детройті. Інший вимір життя ми відчули вже в аеробусі над Атлантикою, коли всі пасажири дружно зачинили шторки ілюмінаторів і зосередилися над своїми ноутбуками, планшетами та електронними книжками. Навіть високо над океаном інтернет забезпечував кожному надійний зв’язок із землею…
Американська глибинка зустріла чудовою погодою. Широкий канзаський степ, де жили казкові герої «Чарівника Смарагдового міста», дуже нагадував рідну Херсонщину. Такі ж безкрайні простори, така ж величезна річка, щоправда, зветься вона Міссурі, і такі ж гостинні люди.
Завдяки програмі «Громадські зв’язки» (USAID) ми одержали унікальну можливість ознайомитися з життям американських фермерів. Господарі відразу дали зрозуміти, що Канзас — головна житниця США, штат посідає перше місце з вирощування пшениці. Сорт № 1 — червона тверда озима, яку завезли сюди 100 років тому українські переселенці.
Ставлення до фермера в цій країні виняткове. Заслуги загартованого самостійного фермера тут ставлять за приклад для наслідування всьому народу. Плакати уздовж шосе нагадують подорожнім: «Один фермер годує 75 осіб». Завдяки щедрості природи і умілому використанню техніки, добрив і хімікатів американський фермер практично не має собі рівних у виробництві якісної та дешевої продукції. Середній фермер збирає з 1 га землі 4—4,5 тонни пшениці.
Для багатьох з нас справжнім відкриттям Америки став той факт, що Сполучені Штати, перш за все, — аграрна країна. Сільське господарство та пов’язані з ним галузі промисловості формують більшу частину валового національного продукту США, ніж будь-яка інша сфера діяльності.
Неосяжні простори Великих рівнин, на яких розташований штат Канзас, створюють ідеальні умови для ведення великомасштабного сільського господарства. Сьогодні в цьому штаті 64 500 ферм, середній їх розмір — 296 гектарів.
Як повідомили в Регіональній раді Середньої Америки, за останні роки в США здійснений величезний стрибок від малих ферм до сьогоднішньої структури, що поєднує невеликі сімейні ферми з фермами-гігантами, оснащеними передовою технологією. Сільськогосподарську політику уряду визначає ціла система законодавчих актів. Кожні чотири роки Конгрес обговорює і приймає основний «Закон про фермерство». За існуючою федеральною програмою підтримки фермер отримує прямі виплати за кожен акр (0,4 га) землі його ферми, навіть якщо він засіває не всю площу, і незалежно від того, який прибуток отримує від продажу врожаю на ринку. Обсяг виплат встановлюють залежно від площі орної землі і від того, яке саме збіжжя фермер вирощує. Ця програма підтримки коштує платникам податків близько 5 мільярдів доларів щороку.
— Ми на власні очі побачили, що основа аграрного виробництва США — великі фермерські господарства, — говорить заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку Херсонської ОДА Маргарита Степанова. — Американські фермери перебувають під потужним контролем уряду, особливо коли справа стосується збереження родючості землі. Фермерам постійно допомагають кредитами, організовують для них різні семінари і консультації. Державі вигідніше вкладати кошти і допомагати їм, ніж втратити основне багатство нації — землю. Кожен фермер є членом якогось кооперативу, деякі входять не в один, а в два чи три. Є кооперативи постачальницькі, збутові, агросервісні та інші об’єднання. Це допомагає фермерам у їхній виробничій діяльності, а головне — економить час. Дуже цікавий досвід і в організації фермерських асоціацій, які на всіх рівнях лобіюють інтереси виробників тієї чи іншої сільськогосподарської культури. У нас такі асоціації лише зароджуються. Те, що ми побачили, повинні запроваджувати у себе.
Безумовно, розвиток сільського господарства США розпочався з розвитку земельних відносин, які вже мають 200-річну історію. За цей час врегульовані всі земельні питання, «родовід» кожної ділянки зафіксований в архівних книгах. До речі, ця інформація доступна кожному. При покупці землі банк і нотаріус перевіряють історію права на володіння ділянкою, починаючи з 1803 року.
Земля в Штатах активно продається і купується. Причому ціна на неї постійно зростає. В Середній Америці найвища вартість родючої землі досягла 35 тисяч доларів за гектар. Вартість оренди одного гектара перевищує 700 доларів.
— Цікавий штрих: майже всі державні службовці, які працюють в департаментах сільського господарства США, мають власні фермерські господарства, — ділиться враженнями Тамара Логвиненко, директор Херсонського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. — Можна по-різному сприймати цей факт, але проблеми фермерів вони знають не з чуток.
Між іншим, у США, як і в Україні, молодь не поспішає працювати у сільському господарстві. Середній вік американського фермера — 57 років. Сіл як таких у сучасній Америці немає. Фермери живуть, в основному, у невеличких містечках з досить розвиненою інфраструктурою: все поруч — лікарні, школи, магазини, банки, ресторани. На роботу в поле фермери їздять на власних авто.
Заслуговує на увагу і так звана сегментація сільського господарства. Американські фермери або вирощують продукцію, або її переробляють. Продажем займаються вже інші структури. У них кожен сегмент відділений від іншого, що дає можливість кожному мати прибутковий бізнес і не перебігати дорогу іншим.
— Не можу сказати, що ми побачили в штатах якусь нову техніку, такі сільськогосподарські машини є сьогодні й у нас на Херсонщині. Щоправда, завдяки численним посередникам коштує така техніка у нас набагато дорожче, — розповідає Віктор Деркач, голова правління сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Зерновик». — Порадувала державна підтримка фермерів США. Тим, хто з якихось причин не може взяти кредит у банку, допомагає держава. Добре працює й система страхування. Не так, як у нас — страхують тільки землю, в Америці страхують весь бізнес. З такою системою можна гарантовано вести бізнес, без ризиків. А ще мене вразило те, що у них немає посередницьких структур. Фермери створили кооперативи, до чого ми тільки прагнемо сьогодні, і напряму працюють із «суміжниками» — виробниками насіння, хімії та добрив. Безпосередньо у них кооперативи закуповують і добрива, і насіння. Ми так само до цього йдемо, вже працюємо в цьому напрямі. Дійсно, американський фермер має широкий доступ до розвиненої мережі кредитування з приватних, кооперативних і державних фінансових джерел. Однією з найважливіших складових цієї мережі є Федеральна система кредитування ферм, що складається з трьох великих банків, які кредитують практично всі потреби фермерських кооперативів. Причому розмір цих кредитів для нас здається казковим: 1—2%!
— Чимало фермерів працюють за такою схемою: беруть техніку на рік, згодом повертають її дилеру і з доплатою беруть нову, — розповідає Віра Машинська, голова селянсько-фермерського господарства «Житниця». — Це дозволяє не накопичувати на фермах стару техніку і з кожним роком збільшувати потужності господарства. Дилеру, в свою чергу, це теж вигідно, оскільки він віддає в лізинг або продає цю техніку дрібним фермерам. Але найбільше мене вразило інше: США — єдина країна світу, де основне завдання державної підтримки — не збільшувати, а стримувати виробництво, не збільшувати, а скорочувати посівні площі, оплачуючи фермерам вивід орних земель в резерв, який можна розорати в будь-який момент.
Америка — країна найдешевшого і масового виробництва м’ясних та молочних продуктів. Собівартість мінімальна: відсутність сніжного покриву дозволяє цілий рік утримувати худобу на пасовищах, причому тваринництво США забезпечено кормами на 300%. Влада Канзасу і Міссурі всіляко підтримує розвиток тваринництва. У цих штатах регулярно відбуваються сільськогосподарські ярмарки, де визначають кращі досягнення тваринників. Своєрідні конкурси-змагання користуються величезною популярністю і перетворюються на справжні свята.
Джерело:газета „Новий день”,
автор:Анатолій ЯЇЦЬКИЙ