Селяни закликають «НІБУЛОН» не піддаватися на провокації аферистів
Жителі села Лідіївка Доманівського району (Миколаївська обл.) закликають одного з лідерів аграрного ринку України, сільгосппідприємство «НІБУЛОН» та його генерального директора, Героя України Олексія Вадатурського не піддаватися на провокації заїжджих агітаторів, що поширюють неправдиву інформацію про компанію та підбивають їх на розірвання договірних відносин «НІБУЛОНу» з місцевою владою
Про це представники переважної більшості жителів села Лідіївка, де знаходиться філія ТОВ СП «НІБУЛОН», заявили на прес-конференції в Миколаєві, передають «Коментарі».
За їхніми словами, якщо компанія ухвалить рішення відмовитися від роботи на майже 3 тис. га землі в Лідіївці, жоден інший інвестор не зможе забезпечити існуючого рівня розвитку села.
Таку реакцію жителів Лідіївки, в тому числі, співробітників філії, викликали акції, організовані їхнім односельцем Семеном Луценком та главою невідомої в області і не зареєстрованої офіційно в органах Міністерства юстиції України організації Всеукраїнський трудовий рух «Солідарність» Віктором Горобчуком.
Напередодні вони розповсюдили серед мешканців села, а також передали в Доманівську райдержадміністрацію вимогу розірвати орендний договір з «НІБУЛОНом», провести розпаювання земель і створити на базі цих паїв власне колективне сільгосппідприємство. Свої вимоги вони ґрунтують на звинуваченні СП «НІБУЛОН» у протиправному отриманні земель колишнього колгоспу «Лідіївський» в оренду у 1996р. Це при тому, що в той час самі селяни добровільно відмовилися від своїх прав на наділи на відповідних зборах. А неодноразові перевірки органів прокуратури усіх рівнів аж до Генеральної прокуратури України протягом наступних 10 років підтвердили законність землекористування компанії.
Оскільки такі акції, в рамках яких Луценко привозить у село різних маловідомих громадських активістів, уже далеко не вперше відбуваються в Лідіївці, селяни побоюються, що «НІБУЛОН» і Вадатурський можуть відмовитися від роботи в селі. Тим самим залишивши його жителів без високооплачуваних робочих місць, стабільної зарплати, а соціальну інфраструктуру – без фінансової підтримки.
За словами директора Лідіївської середньої школи Лілії Безіної, в 1996 р. у селі існувала «маленька нещасна школа», в якій було 2 вчителі та 4 класи. «Якщо у 1996 р. було 16 дітей, зараз 62 дитини. У нас серед малих шкіл району – найбільше дітей. Це означає, що в інших селах населення зменшується, а це село стабільно працює», – повідомила директор школи. Л.Безіна також додала, що «НІБУЛОН» забезпечив у школі ремонт приміщення, нові меблі, комп’ютери та інтерактивні дошки в класі.
«Фірма забезпечує харчування дітей, щороку переможці олімпіад їздять на море, шиється форма, першокласники щороку отримують ранці з повним набором необхідних канцтоварів. Опалення школи також забезпечує компанія», – зазначає директор.
На її думку, громадські активісти, які агітують сьогодні жителів села за розірвання відносин з «НІБУЛОНом», не розуміють, що вони можуть втратити після такого кроку. «Вони думають, що вони отримають за врожай мільйон і цілий рік не працюватимуть. Багато хто із них не може зрозуміти, що таке, коли є робота, працює школа, дитячий садок. Ми намагаємося довести, що ці заїжджі громадяни насправді дбають не про наші, а про свої особисті інтереси. Не дарма ж ми цього разу на акції «Солідарності» упізнали людей, які приїжджали два роки тому з організацією «Взаємодія та успіх», які також закликали до розпаювання землі, але у них нічого не вийшло», – зазначає Безіна.
За словами селян, все закінчилося банально: організатор акцій зажадав спочатку $150 тис, а потім EUR960 тис. за відмову від своїх вимог.
Агроном Олександр Іглавий розповідає, що в дитинстві часто ходив до школи «пішки по болоту, по снігу в сусіднє село», бо автобуси ходили нерегулярно. «Тепер же наші діти їздять в гарну, відремонтовану школу, на все готове. Крім того, ті, хто навчається в школі, вступають до вишів. А зараз приходять люди, які хочуть все розтоптати, знищити. Людей поманили рублем. А постраждають у результаті і наші діти, і їхні діти також, і їхнє майбутнє», – зазначив Іглавий.
Механізатор Олександр Кошилка, який приїжджає в Лідіївку працювати з райцентру Доманівки, також не розуміє мотивів, за якими жителі села збираються відмовитися від співпраці з «НІБУЛОНом». «Ми всі працюємо на новій техніці, усі мають гарну зарплату, всі працюють на найкращій роботі в районі, яка добре оплачується», – зазначає механізатор.
За словами співробітниці філії «НІБУЛОНу» Аліни Іглавої, найбільше селяни цінують наявність стабільної роботи і заробітної плати. «Нехай навіть у нас є земля. Але вона приносить дохід раз на рік. На наш пай – це 2 тис. грн. Хіба це гроші? У нас же тут є робота, є зарплата. При цьому «НІБУЛОН» платить не тільки орендну плату державі, але й в такому ж розмірі виплачує нам соціальну допомогу в розмірі орендної плати», – зазначає Іглавая.
Як повідомив сам Олексій Вадатурський, сьогодні компанія не розглядає можливість повністю розірвати договірні відносини з райдержадміністрацією та відмовитися від оренди землі в Лідіївці.
«Незважаючи на те, що нам буде легко замістити ці 3 тис. га наділами в будь-який інший області України, ми не будемо поки закривати цю філію. Я відчуваю відповідальність перед тими людьми, які мені повірили, і які сумлінно працюють в Лідіївці», – зазначив Вадатурський.
«Частину проектів ми сьогодні змушені заморозити. Зокрема, у нас був проект нової школи, спортзалу, проект поштового відділення, проект фельдшерсько-акушерського пункту, житлового будівництва. Також я буду змушений відсторонити від висококваліфікованої роботи на дорогий техніці тих працівників, які сьогодні проявляють небажання працювати в нашій компанії», – додав він.
Генеральний директор також зазначив, що, тільки об’єднавшись навколо компанії, селяни зможуть подолати будь-які економічні труднощі в майбутньому. За словами Вадатурського, історія Лідіївки – це унікальний досвід, які показує, що село може бути забезпеченим навіть без розпаювання землі. «Наділи залишаються в державній власності. І при цьому люди захищені в усіх відношеннях. І не обов’язково розпайовувати землю і розповідати, що ви, отримавши наділи, будете багаті. Це досвід і модель, яку б варто було поширювати по всій Україні», – резюмував він.