Сучасний стан та концепція земельної політики і земельних відносин в Україні
Україна має унікальні можливості для одночасного високотехнологічного розвитку сільського господарства і промисловості, що є гарантією сильної і самодостатньої держави. Це визначається збалансованою наявністю кваліфікованих трудових ресурсів міського і сільського населення (66 і 34 % відповідно), достатніми запасами природніх мінеральних ресурсів, – найцінніших в світі сільськогосподарських угіддь в 40 млн. га (біля одного гектара на особу) і в кілька разів більше ніж в будь-якій країні Євросоюзу, розвинутою структурою автомобільних і залізничих шляхів сполучення при їх вигідному середньоєвропейському транзитно-географічному розміщенні, високий науково-технічний потенціал, м’який помірний клімат та ін.
В сучасному світі найголовнішим чинником для забезпечення життєдіяльності кожної нації, окремого громадянина є їх територія, земля як необхідний життєвий простір, базис для розміщення виробничих сил, виробництва якісних продуктів харчування, середовище для збереження і розвитку культурної і духовної ідентичності, запорука, взагалі, існування нації на планеті Земля.
В умовах стрімкого зростання населення планети і демографічної кризи в Україні, зумовленої політикою геноциду, деморалізації і деградації бувшої імперської держави щодо українства, загострюється жорстока конкурентна боротьба багатьох націй, народонародження, в яких часто здійснюється з метою експансії на привабливі території інших держав: Китай, Ізраїль, арабські, мусульманські держави, держави-сусіди, зокрема, фінансових груп, злочинців, аферистів всіх мастей за найцінніший природний рисурс світу – родючі землі України в центрі Європи.
В зазначених обставинах, фактично оголошеної війни Україні в заваульованих формах, Комітет захисту рідної землі Всеукраїнського об’єднання ветеранів (ВОВ) своєю програмною концепцією в галузі земельних відносин вважає:
І. Забезпечити збереження території, земель України для наступних поколінь українців.
З цією метою:
1. Перед загрозою обезземелення українських селян і всього укріїнського народу – заборонити продаж земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного виробництва та земель будь-яких інших категорій, недопустити переходу права власності на землю під будь-яким приводом в руки іноземних громадян, суб’єктів господарювання, держав.
Кощунською, цинічною, злочинною і зрадницькою відносно свого народу є позиція правлячої партії, яка в 2012 році запропонувала законопроект ”Про ринок земель”, згідно з яким в одні руки передається у власність2100 гаріллі. Це світовий зразок сучасного колоніалізму, неорабства українців і ошуканства.
Канада, яка за територією в 15 разів більша за Україну передає у власність не більше130 гасільськогосподарських земель.
Продаж сільськогосподарських земель України для ведення товарного виробництва (несільськогосподарського призначення, здійснюється уже впродовж 20 років – 10-ки тис. гектарів), законодавчий дозвіл якої всіма неправдами намагається запровадити Партія Регіонів є фактичною окупацією Української Держави з наступним зникненням українців як етносу з лиця Землі.
В новітній історії ”купленим” націям навіть не передбачено резервуацій, як для поневолених в минулому аборигенів на цілих континентах Америки, Австралії, Російського Сибіру та ін.
Як приклад, сьогодні держава Ізраїль насильно суцільно виселяє з Палестинської території 60 тис. палестинських громадян з 30 населених пунктів загальною площею в 100 тис. гектарів під приводом нав’язування незалежному і древньому народу свого надуманого законодавства щодо неналежного оформлення житла на території іншої нації!
Цей геноцид також замасковується під часткову фінансову компенсацію для приховування зловісного ошуканства і подавлення волі до опору.
Однак, ніякі фінансові платежі не коштують вартості території своєї держави, життя своєї нації, яка тільки в 20столітті життям 50 мільйонів своїх синів і дочок заплатила за право життя своїх нащадків на землі.
Існуюча практика приватної власності на землі комерційного призначення (промислових підприємств, ринків, торгівельних і комерційних об’єктів та житлової забудови в т.ч. іноземними підприємствами і громадянами) є тією самою формою окупації сувереної території держави України.
Більше 400 об’єктів житла і землі компактно викуплено членами екстремістського напряму організації Хасидів у славетному українському місті Умань при гострому дефиціту житла українським громадянам, часто місцеві органи влади розташовані у викуплених раніше приміщеннях цих же органів влади і оплачують орендну плату і принизливо виконують нав’язані умови договору.
Таким чином, іноземні громадяни, громадяни з багатократним громадянством вже керують значними територіями України переважно з злочинними відтінками наркоманії, проституції, торгівлі людьми та їх органами, розміщення шкідливих виробництв при неможливості на даному етапі розвитку держави вітчизняним підприємцям конкурувати як у себе на Батьківщин, і тим паче за кордоном.
Цинізмом влади є оцінення найродючих земель планети – українських чорноземів в 1-1,5тис.$/1 га, при середньоєвропейській вартості в 50-100 тис.$, як і неодноразові спроби та заяви про необхідність відміни мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.
2. Зупинити обезземелення українців шляхом антидержавної політики, чиновницько-державного рекету, свавілля, здирництва, рейдерського захоплення землі і майна гроомадян України.
1.В практичній площині сьогоднішнього стану керування земельними ресурсами продовжується непомірне за своїми масштабами чиновницьке рейдерство та здирництво по відношенню до українських громадян – користувачів і власників земельних ділянок.
З 1990 здійснюється земельна реформа в Україні. 7 млн. громадян стали власниками земельних часток (паїв), в середньому по3,0 гакожний, більше 25 млн. громадян отримали земельні ділянки для ведення фермерства, особистого селянського господарства, ведення садівництва, городництва, сінокосіння, дачного, гаражного, житлового будівництва, сотні тисяч підприємств, організацій, установ.
Відповідно до чинного законодавства, вимог держави громадяни за свої помірні кошти (в межах 100 гривен) оформляли на них право користування і власності та їх державної реєстрації.
За останні 3 роки владою здійсненні злочинні кроки для забезпечення рейдерського, бандитського захоплення міліонів кращих земельних ділянок громадян України, підприємств та їх фінансового здирництва.
Нова версія ведення державного земельного кадастру та реєстрації речових прав в електронному вигляді з чистого аркушу з 01.01.2013р. без попереднього занесення в нього даних попередньої 20 річної приватизації і реєстрації свідомо перекреслила гарантію права на землю набуту за 20 років Української незалежності. Крім того, процедура введення раніше офорилених земельних ділянок до електронної бази даних коштує громадянам вже тисячі гривень і доларів, багатоступінчаста (зациклена від місцевого рівня до Києва), заплутана, часто змінюється, що потребує постійного перероблення технічної документації, її неодноразової переоплати і в кінцевому результаті неможливості її затвердження протягом 5-6 років. Це призвело до зупинки процесів купівлі-продажу майна, переоформлення прав спадщини громадянами присадибних ділянок, будинків, житла, прострочення термінів дійсності довідок, оформлення, попадання під дію законів “про відумерлу спадщину”, ризикування її втрати. 90% громадян, особливо в сільській місцевості, не спроможні оформити право спадщини, залишають її, чим звільняють місце для легальних і нелегальних імігрантів з часто недружніх слаборозвинутих країн з чужою агресивною культурою, терористичною схильністю та багатьма іншими негативами.
При політиці влади розмити державність української мови, запровадити державними мовами російську та мови національних меншин, необов’язковості вивчення української мови, подібне заселення української території імігрантами, що вписується в державну політику влади, направленої на обезземлення українців, знищення українського села – святої колиски української нації, самобутньої богоодухотвореної високої культури і духовності.
Земля, садиби українських громадян стали об’єктами державної корупції, злочинної діяльності, гемблю міжнародних лихварів українською долею.
5 млн. українців, за визнання чиновників, уже зіткнулися з фактом, що їхні земельні ділянки переоформлені на інших громадян шляхом внесенням їх до нашвидкоруч придуманої електронної бази даних Державного земельного кадастру.
Відстоювання своїх прав в судовому порядку абсолютно безперспективне – в базі даних дані про попередніх власників відсутні, до того ж, безкінечне здирнецтво та небезпечне для здоров’я і життя в протистоянні з наглістю кримінальних рейдерських команд під егідою держави в особі органів влади, правосуддя, міліції, виконавчої служби і т.п..
Однак, розв’язання подібної проблеми дуже просте. Про що свідчить яскравий приклад рішення уряду Ю.Тимошенко в галузі земелеустрою про виготовлення первісних правовстановлюючих документів на землю громадян в сільській місцевості та його реєстрації в місячний термін за державний бюджет в розмірі 118 грн. та лише відмітки натаріуса на ньому (прізвища спадкоємця) в разі набуття права спадщини на земельну ділянку.
Світло в кінці тунелю полягає в простій справі – усунути причини корупції у вищих ешелонах влади.
3.Збергти для нащадків найцінніші земельний ресурс – природню родючість.
Злочинна суть нинішньої влади полягає в хижацькому ставленні до божого дару природи – українських чорноземів. За столітню історію панування в Україні комуністичної кліки та її нинішнього злиття з кримінально – олігархічними кланами гумус славетних українських чорноземів знизився катастрофічно в середньому з 7 до 1%, а 25% земель взагалі дегумусовані.
При створенні видимості науково-обгрунтованості ведення сільського господарства в радянські часи, Україна обслуговувала інтереси комуністичної імперії і надмірне навантаження на земельні угіддя призвело до суттєвої втрати гумусу (на схилових землях – повністю), невиправдана меліорація – до порушення природніх екосистем, засолення, підтоплення південих найродючіших регіонів України.
В нинішній час катастрофа наближається на очах в геометричній прогресії. З року в рік наодному й томуж місці висаджуються виснажуючі грунт технічні культури: соняшник, кукурудза, соя та ін.. За 4-5 роів такого господарювання земля перетворюється в безжиттєвий замінералізований асфальт, біло-сніжні піски, лобні лисини крутосхилів, інші космогенні ланшафти.
З цинічною простотою урядовці всіх рівнів – прем’єр-міністр, віце- прем’єр-міністр сільського господарства, губернатори відверто і щиро заявляють про неможливість запровадження грунто-захисних, сівозмінних систем землеробства в Україні. Вся суть влади полягає в беззастережному грабуванні природніх ресурсів задля надприбутків і обслуговуванні кланів всіх мастей в цьому руйнівному процесі в т.ч. і транснаціональних холдингів, компаній, асоційованими членами яких є члени владних родин, родичі, ділові партнери і т.п.. При цьому власникам земельних часток (паїв) сплачується мізерна орендна плата в розмірі 300-400 грн. за1 гапри отриманні прибутків в 3-5 тис. грн.
4. Забезпечити самоврядування місцевих громад в регулюванні земельних відносин.
Протягом всієї української незалежності проводилась політика обмеження будь-яких прав місцевих громад в регулюванні земельних відносин.
Справа дійшла до ліквідації місцевої територіальної одиниці за межами населеного пункту. Компетенція громади частково залишилася в обмеженому просторі в межах населеного пункту – для здійснення житлового будівництва і ведення дрібного присадибного землекористування. Нагальні архі важливі питання розвитку тваринництва (пасовища, сіножаття), логістико-переробної галузі, промислового розвитку залишилися за межами громади. Втім, земельні угіддя за межами населеного пункту виділяються будь-якому громадянину України, в тому числі без громадянства, і іноземним громадянам, юридичним особам для будь-яких цілей, а в основному з спекулятивною метою.
При нинішній владі це питаня доведно до абсурду і функції надання земель сільськогосподарського передані від райдержадміністрації до органів держземагенства. З подібною метою створено і державний земельний банк України. Зруйнована будь-яка логіка і система державного регулювання і відкритий шлях до повного пограбунку місцевих громад.
Перспективні напрямки розвитку аграрного сектору України
Земля для кожного українця – уособлення святості і матері – годувальниці, рятівниці в буремні часи.
Її достатні ресурси дозволяють не дотримуватись жорстких канонів, однозначних концепцій організайії сільськогосподарської діяльності (як-то крупнотоварного соціалістичного в радянські часи).
Україна повинна забезпечити рівноправний розвиток всіх форм користування і власності на землю та різних форм господарювання, що забезпечить соціальний спокій в державі, задоволення потреб всіх верств населення, стабільність від кожної території до цілої держави.
Основою держави є кожний громадянин, і виходячи з його потреб, держава має забезпечити право кожного громадянина на земельну ділянку в розмірі необхідної для його життєдіяльності.
В цьому ракурсі майже кожна українська сім’я як сільських та і міських веде дрібне сільськогосподарське виробництво. Це ведення садівництва (від 0,4га до 0,12га), дачне будівництво (0,10га), ведення особистого селянського господарства (0,10га–2,0га), присадибне землекористування (0,10га – 0,25га), городництво ( 0,10га), сінокосіння (1,0га).
Ведення дрібного сільськогосподарського виробництва своєю перевагою має:
1. Достатню рівномірність заселення і освоєння території України її громадянами. Зниження загрози заселення штучно звільнених земель нелегалами інших народів.
2. Створення можливості катеджного типу проживання за межами великих міст ( на зразок західноєвропейського) з розвинутою інфраструктурою.
3. Село, сільський спосіб життя завжди були колискою української духовності, культури запорукою збереження і розвитку рідної мови, народних традицій, здоровий спосіб життя, екологічно чисті продукти споконвіку зросту фізично найсильніших, духовних і талановитих людей планети( І. Піддубний, В. Сверстюк, брати Кличко та ін. довгожителів), невичерпним джерелом наснаги всієї нації.
4. Реалізація з дитинства до старості потреби в помірній фізичній праці, розуміння процесів вирощування рослинного і тваринного світу, самозабезпечення значною кількістю екологічно чистими продуктами в час глобалізації, генної інженерії, хімізації – залишається актуальним і вкрай необхідним.
5. Багатовіковий досвіт і радянський, зокрема, підтверджують тезу про ефективність відновлення родючості грунтів кропіткою особистою працею громадян у вільний від основного фаху час.
Другою формою сільськогосподарського виробництва має бути вітчизняне фермерське господарство. Для того, щоб створити сучасне модернізоване ефективне сільське господарство, контролювати власну територію, вирішувати проблеми соціального характеру, зокрема, проблему зайнятості на селі, зберегти ресурсну базу нації та досягти екологічної збалансованості агровиробництва України, потрібно мати щонайменше кількасот тисяч фермерських господарств з середнім розміром 200-300 га. З огляду ж на практику Європейського Союзу, де на середнє фермерське господарство припадає і кілька десятків гектарів сільськогосподарських угідь, в Україні мали б бути мільйони фермерів.
6. Українські фермерські господарства, на відміну від денаціоналізованих трансконтинентальних міжнародних холдингових компаній і об’єднань, які 20 років хижацького використання 90% всіх земель України сільськогосподарського призначення привели їх до повного виснаження, мають бути основою товарного сільськогосподарського виробництва і відновлення родючості. Засновані на основі як власної земельної ділянки не більше50 гатак і орендованих земель пайовиків і земель запасу, мають взяти на себе обов’язок розвитку іфраструктури села (дорожньої мережі, газифікації, опалення, водопостачання, забезпечення харчування дітей шкіл, садочків, людей одиноких, похилого віку, оплату справедливої орендної плати,і в деяких напрямках всю переробку сільськогосподарської продукції її зберігання і т.п.). В умовах економічної відсталості, високого рівня безробіття, міграції мільйонів громадян за межі країни в пошуках роботи, деградації сільського населення, руйнування сімей, українська держава має заборонити на даному етапі розвитку і надання земель сільськогосподарського призначення в оренду іноземним компаніям для ведення товарного виробництва.
Тільки за таких умов жорсткого відстоювання національних інтересів можна досягнути заможності і розвитку української нації.