Проголосивши себе суверенною незалежною державою, Україна зробила перший крок на історичному шляху до створення сучасного цивілізованого демократичного суспільства. Але, як засвідчує практика, ще не стали для українського народу реальними економічні і соціальні досягнення. Триває розвал економіки, розгул інфляції, різко знижується рівень життя народу, зростають ряди незахищених прошарків населення. Середня заробітна плата не гарантує прожиткового мінімуму. Люди втрачають упевненість у доцільності своєї праці, не бачать перспективи, зростає число осіб, які паразитують на труднощах економіки, підриваються устої суспільства, сім’ї, що особливо небезпечно для нашого народу, його майбутнього. Конфронтація в суспільстві, розрив економічних зв’язків посилюють напруженість, ведуть до вибухонебезпечної ситуації.
В таких умовах демократичні сили, обтяжені невирішеними соціально-економічними проблемами, можуть не лише втратити завойовані позиції, але й стати свідками створення умов для виникнення нових форм тоталітаризму.
Сьогодні, коли суспільство все ще перебуває на роздоріжжі вибору оптимальних шляхів економічного відродження, селянство, не дивлячись на важкі умови свого життя, продовжує сіяти і жати, годувати наш народ.
Розуміючи необхідність глибоких демократичних перетворень і активно підтримуючи їх, селянство в той же час засвідчує, що в умовах багатопартійного плюралізму знову повторюється попередня груба помилка — вирішити долю селянських мас без урахування їхніх думок, бажань і об’єктивних реалій. Перспективи вирішення аграрного питання, що пропонуються в програмах різних партій, як правило, пов’язуються із загальною політичною концепцією і менш за все з інтересами безпосередніх виробників. Окремі горе-аграрники не обтяжують себе думками про те, а що ж чекає нас після повного розвалу колективних господарств, які можуть ефективно реформуватися не лише у фермерські, айв акціонерні об’єднання різного типу. Вони не кажуть, що буде з мільйонами працівників цих господарств, які залишаться без роботи, а значить і без засобів існування. Вони замовчують те, хто будуватиме на селі житло, школи, лікарні, магазини, дошкільні заклади, дороги, водо-мережі тощо. Хто турбуватиметься про долі мільйонів сільських пенсіонерів, які все життя відпрацювали в колгоспах, а нині мають віч-на-віч залишитись зі своїми проблемами.
Настав час рішуче поєднати демократичний процес з реалізацією конкретних економічних, політичних і правових заходів для стабілізації становища і подальшого розвитку нашої держави. Саме в цьому бачить свою мету Селянська партія України, для якої пріоритетними є загальнолюдські ідеали. Виступаючи від імені трудівників сіл і міст України, які підтримують цю Програму, партія виходить з того, що конструктивні дії об’єднаних селянських мас можуть не лише стабілізувати становище, але й ефективно вплинути на прогресивний розвиток нашої держави.
СелПУ активно підтримує глибокі демократичні перетворення, але водночас відзначає, що в сучасних умовах знову намагаються вирішити долю трудівників сільськогосподарського виробництва без урахування їхніх корінних інтересів, не рахуючись з об’єктивними реаліями.
Виходячи з того, що селянство було, є й буде однією з тих верств населення, які визначають життєздатність суспільства, вважаємо правомірним і необхідним створення такої партії, яка б відображала інтереси всіх трудівників агропромислового комплексу, що своєю працею примножують багатство, гідність і духовну культуру народу України.
МЕТА І ЗАВДАННЯ ПАРТІЇ
Щодо політично-правових питань СелПУ:
— виступає за соціально-ринкову орієнтацію розвитку держави в межах світового економічного простору як важливу умову існування цивілізованого громадянського суспільства;
— вважає, що політична структура української державності повинна сприяти розвитку соціал-демократичних відносин і відповідати всім міжнародним правовим нормам, які забезпечують пріоритет загальнолюдських цінностей і виключають можливість відродження будь-яких форм тоталітаризму;
— визнає багатопартійність, плюралізм думок, демократію, парламентські і позапарламентські форми діяльності партій, недопустимість найменших проявів насильства і переслідувань щодо інакодумців;
— вважає, що громадяни України мають рівні права та обов’язки, незалежно від національності, політичної орієнтації, віросповідання, тривалості проживання на Україні;
— вважає, що всі виборні державні органи згідно з Конституцією України повинні обиратися демократичним шляхом на основі багатопартійності, незалежно від цілей і програмних вимог будь- якої політичної партії чи організації, які мають державну реєстрацію, відповідно до чинного законодавства;
— визнає, що рішення з глобальних соціально-економічних, політичний і національних проблем, які торкаються долі суверенної демократичної України і її народу, можуть прийматися лише референдумом або Верховною Радою:
— як партія парламентського типу, визнає політичні компроміси та угоди, підтримує і розвиває стосунки з тими партіями, які проводять політику, що відображає корінні інтереси трудових мас і прагне до єдиних дій за втілення їх у життя.
Щодо соціально-економічних питань СелПУ:
— вважає, що соціально-економічний розвиток України можливий на основі різних форм господарювання при збереженні життєздатності важливих галузей промисловості і сільського господарства шляхом поетапного входження в ринкову економіку і міжнародні економічні зв’язки з метою побудови суспільства соціальної справедливості;
— визнає право на розвиток усіх форм економічної діяльності, що сприяють зростанню матеріального добробуту народу;
— розглядає приватизацію як необхідний механізм ефективної економічної діяльності на сучасному етапі в тих галузях народного господарства, які вичерпали свої потенційні можливості в умовах спотвореного соціалістичного способу виробництва;
всіляко сприяє втіленню в життя політики структурної перебудови в агропромисловому комплексі шляхом створення колективних сільськогосподарських підприємств (акціонерних товариств) та акціонерних товариств з переробки продуктів сільськогосподарського виробництва і їх реалізації;
— підтримує розвиток орендних і фермерських господарств з наданням їм землі в тривале чи безстрокове користування з правом передачі в спадщину, але без права купівлі і продажу та зміни умов використання, обумовлених державним актом передачі землі в користування;
— вважає, що здійснення серйозних та докорінних змін у розвитку села неможливе без конструктивної державної політики, яка б сприяла створенню на селі власної виробничої інфраструктури, енергоозброєності, цивілізованого захисту селянських господарств на випадок стихійних лих, неврожаїв тощо;
— виступає за перегляд фінансової політики щодо трудівників села, за сприяння і створення аграрних банків, асоціацій, механізму валютно-експортних операцій в інтересах сільськогосподарського виробництва;
— обстоює перегляд політики оподаткування сільськогосподарських підприємств і працівників села, яка повинна стати дійовим механізмом, стримувальним фактором відтоку працездатного сільського населення;
— вважає доцільним законодавче вирішення паритетного встановлення цін на сільськогосподарську продукцію та стимулювання її виробництва з урахуванням природно-кліматичної зональності;
вимагає перегляду ставлення Уряду до розвитку науки та підготовки спеціалістів для сільського господарства і створення належних умов для високоефективної роботи наукових установ і навчальних закладів, які здійснюють науковий супровід та підготовку кадрів;
— виступає за піднесення авторитету сільських працівників, створення необхідних умов для розвитку їх виробничої активності, підприємливості, відродження самобутності, підвищення духовного і культурного рівня;
— вважає недопустимим збільшення межі пенсійного віку сільських трудівників, вимагатиме підвищення пенсійного забезпечення, в тому числі і за рахунок створення пенсійних фондів агропромислового комплексу й законодавчого забезпечення гарантій держави для пенсіонерів та інвалідів на володіння акціями та іншими цінними паперами;
— вважає, що одним із головних пріоритетів в аграрній політиці є забезпечення продовольчої безпеки країни.
Виступає за:
— розробку і втілення перспективної державної соціальної політики в селі, що відповідає параметрам сучасного цивілізованого суспільства;
— забезпечення адресної державної підтримки вітчизняного аграрного комплексу з наданням усім товаровиробникам, які ефективно працюють, необхідних пільг і субсидій;
— ліквідацію штучно створених бар’єрів у економічних відносинах працівників переробних галузей сільськогосподарського виробництва і селян, відновлення виробничих зв’язків на основі єдності мети і врахування інтересів, вироблення системи технологічного ланцюга: поле — переробка — магазин;
— впровадження в повсякденну практику державного страхування неврожаїв, викликаних природними стихіями;
— докорінну зміну зовнішньоекономічної політики в напрямку захисту вітчизняного товаровиробника;
— покладення краю розграбуванню національних багатств шля-хом непродуманої та грабіжницької політики роздержавлення;
— впровадження в сільськогосподарське виробництво нових наукоємких технологій з використанням для цього довгострокових міжнародних кредитів;
— розробку та впровадження в життя законів, які б стимулювали внутрішні та зовнішні інвестиції у виробництво і створили економічні передумови для зменшення відпливу капіталу з України;
— припинення стрімкого розшарування суспільства на занадто багату меншість і злиденну більшість через криміналізацію української економіки.
Щодо екологічної ситуації СелПУ:
виступає за висококваліфіковану державну комплексну науково-екологічну оцінку всіх земель, водоймищ і річок, лісів і гір з метою виявлення джерел забруднення і розробку лише на цій основі конкретної державної перспективної програми захисту і відновлення природних ресурсів України;
— вважає, що широке використання в останні десятиріччя отруйних хімікатів та мінеральних добрив у сільськогосподарському виробництві вимагає вжиття термінових заходів, запровадження технологій локалізації згубних наслідків їх застосування;
— виступає за збільшення державних асигнувань на природоохоронні заходи, в першу чергу в екологічно небезпечних районах;
— виступає за термінове збільшення державних асигнувань на будівництво очисних споруд у тих районах, де функціонують найбільш шкідливі для еколога України переробні галузі промислового і сільськогосподарського виробництва;
— всіляко підтримуючи широкий розвиток садово-селищного будівництва в приміських зонах і сільській місцевості, виступає за здійснення комплексу заходів на захист природи і навколишнього середовища;
— виступає за створення районних, міських та обласних відділень державного екологічного контролю, що діють згідно з чинним законодавством України.
В галузі освіти і культури СелПУ:
— відзначає прогресуючу тенденцію зниження інтелектуального потенціалу суспільства в цілому, працівників села особливо, добиватиметься значного розширення і зміцнення матеріальної бази дошкільних та шкільних закладів, поліпшення умов праці і побуту та піднесення престижності професій сільської інтелігенції, введення матеріально обгрунтованої оплати праці;
виступає проти залишкового принципу фінансування витрат на освіту і культуру, за введення механізму постійного збільшення асигнувань на їх розвиток з урахуванням зростання потреб населення;
— вважає пріоритетними напрямками всієї загальноосвітньої і культурно-виховної роботи виховання у сільської молоді почуття національної гордості за незалежну Батьківщину, поваги до професії сільського трудівника, чия праця є основоположною в розбудові України;
— вважає, що відродження і розвиток національної школи та культури, гуманізація всього освітнього процесу повинні бути нерозривно пов’язані з пізнанням досягнень світової цивілізації і дбайливим ставленням до національної історії, традицій і звичаїв інших народів, особливо тих, що складають народ України.