П Р О Г Р А М А   П А Р Т І Ї

Проголосивши себе суверенною незалежною державою, Украї­на зробила перший крок на історичному шляху до створення сучас­ного цивілізованого демократичного суспільства. Але, як засвідчує практика, ще не стали для українського народу реальними еконо­мічні і соціальні досягнення. Триває розвал економіки, розгул інфляції, різко знижується рі­вень життя народу, зростають ряди незахищених прошарків насе­лення. Середня заробітна плата не гарантує прожиткового мініму­му. Люди втрачають упевненість у доцільності своєї праці, не ба­чать перспективи, зростає число осіб, які паразитують на трудно­щах економіки, підриваються устої суспільства, сім’ї, що особливо небезпечно для нашого народу, його майбутнього. Конфронтація в суспільстві, розрив економічних зв’язків посилюють напруже­ність, ведуть до вибухонебезпечної ситуації.

В таких умовах демократичні сили, обтяжені невирішеними соціально-економічними проблемами, можуть не лише втратити за­войовані позиції, але й стати свідками створення умов для виник­нення нових форм тоталітаризму.

Сьогодні, коли суспільство все ще перебуває на роздоріжжі ви­бору оптимальних шляхів економічного відродження, селянство, не дивлячись на важкі умови свого життя, продовжує сіяти і жати, годувати наш народ.

Розуміючи необхідність глибоких демократичних перетворень і активно підтримуючи їх, селянство в той же час засвідчує, що в умовах багатопартійного плюралізму знову повторюється попе­редня груба помилка — вирішити долю селянських мас без ураху­вання їхніх думок, бажань і об’єктивних реалій. Перспективи вирі­шення аграрного питання, що пропонуються в програмах різних партій, як правило, пов’язуються із загальною політичною концеп­цією і менш за все з інтересами безпосередніх виробників. Окремі горе-аграрники не обтяжують себе думками про те, а що ж чекає нас після повного розвалу колективних господарств, які можуть ефективно реформуватися не лише у фермерські, айв акціонерні об’єднання різного типу. Вони не кажуть, що буде з мільйонами працівників цих господарств, які залишаться без роботи, а значить і без засобів існування. Вони замовчують те, хто будуватиме на се­лі житло, школи, лікарні, магазини, дошкільні заклади, дороги, водо-мережі тощо. Хто турбуватиметься про долі мільйонів сільських пенсіонерів, які все життя відпрацювали в колгоспах, а нині мають віч-на-віч залишитись зі своїми проблемами.

Настав час рішуче поєднати демократичний процес з реалізаці­єю конкретних економічних, політичних і правових заходів для стабілізації становища і подальшого розвитку нашої держави. Са­ме в цьому бачить свою мету Селянська партія України, для якої пріоритетними є загальнолюдські ідеали. Виступаючи від імені трудівників сіл і міст України, які підтримують цю Програму, пар­тія виходить з того, що конструктивні дії об’єднаних селянських мас можуть не лише стабілізувати становище, але й ефективно вплинути на прогресивний розвиток нашої держави.

СелПУ активно підтримує глибокі демократичні перетворення, але водночас відзначає, що в сучасних умовах знову намагаються вирішити долю трудівників сільськогосподарського виробництва без урахування їхніх корінних інтересів, не рахуючись з об’єктив­ними реаліями.

Виходячи з того, що селянство було, є й буде однією з тих верств населення, які визначають життєздатність суспільства, вважаємо правомірним і необхідним створення такої партії, яка б відобража­ла інтереси всіх трудівників агропромислового комплексу, що сво­єю працею примножують багатство, гідність і духовну культуру народу України.

МЕТА І ЗАВДАННЯ ПАРТІЇ

Щодо політично-правових питань СелПУ:

— виступає за соціально-ринкову орієнтацію розвитку держави в межах світового економічного простору як важливу умову існу­вання цивілізованого громадянського суспільства;

— вважає, що політична структура української державності по­винна сприяти розвитку соціал-демократичних відносин і відпові­дати всім міжнародним правовим нормам, які забезпечують пріо­ритет загальнолюдських цінностей і виключають можливість від­родження будь-яких форм тоталітаризму;

— визнає багатопартійність, плюралізм думок, демократію, пар­ламентські і позапарламентські форми діяльності партій, недопус­тимість найменших проявів насильства і переслідувань щодо іна­кодумців;

— вважає, що громадяни України мають рівні права та обов’яз­ки, незалежно від національності, політичної орієнтації, віроспові­дання, тривалості проживання на Україні;

— вважає, що всі виборні державні органи згідно з Конституці­єю України повинні обиратися демократичним шляхом на основі багатопартійності, незалежно від цілей і програмних вимог будь- якої політичної партії чи організації, які мають державну реєстра­цію, відповідно до чинного законодавства;

— визнає, що рішення з глобальних соціально-економічних, по­літичний і національних проблем, які торкаються долі суверенної демократичної України і її народу, можуть прийматися лише рефе­рендумом або Верховною Радою:

— як партія парламентського типу, визнає політичні компромі­си та угоди, підтримує і розвиває стосунки з тими партіями, які проводять політику, що відображає корінні інтереси трудових мас і прагне до єдиних дій за втілення їх у життя.

Щодо соціально-економічних питань СелПУ:

— вважає, що соціально-економічний розвиток України можли­вий на основі різних форм господарювання при збереженні життє­здатності важливих галузей промисловості і сільського господар­ства шляхом поетапного входження в ринкову економіку і міжна­родні економічні зв’язки з метою побудови суспільства соціальної справедливості;

— визнає право на розвиток усіх форм економічної діяльності, що сприяють зростанню матеріального добробуту народу;

— розглядає приватизацію як необхідний механізм ефективної економічної діяльності на сучасному етапі в тих галузях народно­го господарства, які вичерпали свої потенційні можливості в умо­вах спотвореного соціалістичного способу виробництва;

всіляко сприяє втіленню в життя політики структурної перебу­дови в агропромисловому комплексі шляхом створення колектив­них сільськогосподарських підприємств (акціонерних товариств) та акціонерних товариств з переробки продуктів сільськогоспо­дарського виробництва і їх реалізації;

— підтримує розвиток орендних і фермерських господарств з наданням їм землі в тривале чи безстрокове користування з правом передачі в спадщину, але без права купівлі і продажу та зміни умов використання, обумовлених державним актом передачі землі в ко­ристування;

— вважає, що здійснення серйозних та докорінних змін у роз­витку села неможливе без конструктивної державної політики, яка б сприяла створенню на селі власної виробничої інфраструкту­ри, енергоозброєності, цивілізованого захисту селянських госпо­дарств на випадок стихійних лих, неврожаїв тощо;

— виступає за перегляд фінансової політики щодо трудівників села, за сприяння і створення аграрних банків, асоціацій, механіз­му валютно-експортних операцій в інтересах сільськогосподар­ського виробництва;

— обстоює перегляд політики оподаткування сільськогоспо­дарських підприємств і працівників села, яка повинна стати дійо­вим механізмом, стримувальним фактором відтоку працездатного сільського населення;

— вважає доцільним законодавче вирішення паритетного вста­новлення цін на сільськогосподарську продукцію та стимулюван­ня її виробництва з урахуванням природно-кліматичної зональнос­ті;

вимагає перегляду ставлення Уряду до розвитку науки та підготовки спеціалістів для сільського господарства і створення на­лежних умов для високоефективної роботи наукових установ і нав­чальних закладів, які здійснюють науковий супровід та підготовку кадрів;

— виступає за піднесення авторитету сільських працівників, створення необхідних умов для розвитку їх виробничої активнос­ті, підприємливості, відродження самобутності, підвищення ду­ховного і культурного рівня;

— вважає недопустимим збільшення межі пенсійного віку сіль­ських трудівників, вимагатиме підвищення пенсійного забезпечен­ня, в тому числі і за рахунок створення пенсійних фондів агропро­мислового комплексу й законодавчого забезпечення гарантій дер­жави для пенсіонерів та інвалідів на володіння акціями та іншими цінними паперами;

— вважає, що одним із головних пріоритетів в аграрній політи­ці є забезпечення продовольчої безпеки країни.

Виступає за:

— розробку і втілення перспективної державної соціальної по­літики в селі, що відповідає параметрам сучасного цивілізованого суспільства;

— забезпечення адресної державної підтримки вітчизняного аг­рарного комплексу з наданням усім товаровиробникам, які ефек­тивно працюють, необхідних пільг і субсидій;

— ліквідацію штучно створених бар’єрів у економічних відно­синах працівників переробних галузей сільськогосподарського ви­робництва і селян, відновлення виробничих зв’язків на основі єд­ності мети і врахування інтересів, вироблення системи технологіч­ного ланцюга: поле — переробка — магазин;

— впровадження в повсякденну практику державного страхування неврожаїв, викликаних природними стихіями;

— докорінну зміну зовнішньоекономічної політики в напрямку захисту вітчизняного товаровиробника;

— покладення краю розграбуванню національних багатств шля-хом непродуманої та грабіжницької політики роздержавлення;

— впровадження в сільськогосподарське виробництво нових наукоємких технологій з використанням для цього довгострокових міжнародних кредитів;

— розробку та впровадження в життя законів, які б стимулюва­ли внутрішні та зовнішні інвестиції у виробництво і створили еко­номічні передумови для зменшення відпливу капіталу з України;

— припинення стрімкого розшарування суспільства на занадто багату меншість і злиденну більшість через криміналізацію укра­їнської економіки.

 Щодо екологічної ситуації СелПУ:

виступає за висококваліфіковану державну комплексну науково-екологічну оцінку всіх земель, водоймищ і річок, лісів і гір з метою виявлення джерел забруднення і розробку лише на цій ос­нові конкретної державної перспективної програми захисту і від­новлення природних ресурсів України;

— вважає, що широке використання в останні десятиріччя от­руйних хімікатів та мінеральних добрив у сільськогосподарсько­му виробництві вимагає вжиття термінових заходів, запроваджен­ня технологій локалізації згубних наслідків їх застосування;

—  виступає за збільшення державних асигнувань на природо­охоронні заходи, в першу чергу в екологічно небезпечних районах;

— виступає за термінове збільшення державних асигнувань на будівництво очисних споруд у тих районах, де функціонують най­більш шкідливі для еколога України переробні галузі промислово­го і сільськогосподарського виробництва;

— всіляко підтримуючи широкий розвиток садово-селищного будівництва в приміських зонах і сільській місцевості, виступає за здійснення комплексу заходів на захист природи і навколишнього середовища;

— виступає за створення районних, міських та обласних відді­лень державного екологічного контролю, що діють згідно з чин­ним законодавством України.

В галузі освіти і культури СелПУ:

— відзначає прогресуючу тенденцію зниження інтелектуально­го потенціалу суспільства в цілому, працівників села особливо, до­биватиметься значного розширення і зміцнення матеріальної бази дошкільних та шкільних закладів, поліпшення умов праці і побуту та піднесення престижності професій сільської інтелігенції, вве­дення матеріально обгрунтованої оплати праці;

виступає проти залишкового принципу фінансування витрат на освіту і культуру, за введення механізму постійного збільшення асигнувань на їх розвиток з урахуванням зростання потреб насе­лення;

— вважає пріоритетними напрямками всієї загальноосвітньої і культурно-виховної роботи виховання у сільської молоді почуття національної гордості за незалежну Батьківщину, поваги до профе­сії сільського трудівника, чия праця є основоположною в розбудо­ві України;

— вважає, що відродження і розвиток національної школи та культури, гуманізація всього освітнього процесу повинні бути не­розривно пов’язані з пізнанням досягнень світової цивілізації і дбайливим ставленням до національної історії, традицій і звичаїв інших народів, особливо тих, що складають народ України.