Шановний Зеновію Васильовичу!
Звернутися до вас як до лідера Селянської партії України нас змушує безлад на місцях щодо повернення селянам розпайованого майна.
У листопаді 1994 року указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” було започатковано ліквідацію радянської системи господарювання на землі. Ним уся земля оголошувалася власністю не державною, а колективних селянських підприємств – КСП.
Цей же указ передбачив можливість розпаювання землі та майна колгоспів і радгоспів і створення індивідуальних та фермерських селянських господарств. Низкою економічних важелів впродовж 1994 – 1999 рр. було доведено до банкрутства і ліквідовано більшість колгоспів та радгоспів держави. Стару систему господарювання на селі було розвалено, а нову не створено. Робилося це різними методами. Оборудки з українською землею та колишнім колгоспним майном стали надзвичайно прибутковим бізнесом. Відомо, що значна частка таких операцій здійснена поза правовим полем з допомогою технологій, відпрацьованих учасниками «тіньового» земельного ринку. Існують цілі угруповання, які прикривають такі афери на всіх рівнях. До їхнього складу входять посадовці місцевого самоврядування, правоохоронці, судді.
Багато селян у 1999 – 2002 рр., бачачи безвихідь наважувалася виходити з КСП зі своїми земельними та майновими паями. Їх кількість підрахувати неможливо, тому що відповідної статистики не велося. Та й хоча вийти бажали багато, вийти змогли одиниці з кожної сотні. Якщо селянам ще дозволяли забирати свої земельні паї, то набагато гірше ситуація була із сільськогосподарською технікою та приміщеннями. Та що робити зі своїм гектаром, чи навіть п’ятьма, якщо немає їх чим виорати, немає чим їх засіяти, а потім не має де зберігати зібраний врожай? І цю ситуацію вміло використовували місцеві „князьки”, які за допомогою владних повноважень оббирали селян до нитки
29 травня 2005 року відбулися загальні збори співвласників майнових паїв колишніх членів реорганізованого КСП „Левківське” Житомирського району. Тоді було прийнято рішення про створення комісії з організації вирішення майнових питань, до складу якої входили представники різних груп співвласників, та вирішено питання щодо розподілу майна між трьома фермерськими господарствами, які були створені на території Левківської сільської ради – ПП „Вікторія”, СФГ „Ставрів” та СФГ „Сонячний пагорб”.
Проте 4 та 12 березня 2006 року начебто на загальних зборах співвласників майнових паїв реорганізованого КСП „Левківське” все майно було передано СФГ „Сонячний пагорб”. На той час цим господарством керувала Колосівська Л.Я., а її чоловік Колосівський В.Є. був головою Житомирської РДА.
У дійсності на так званих „зборах” ніхто не голосував за передачу майна в СФГ „Сонячний пагорб”. Тому що таке питання на зборах не обговорювалося. На нашу думку, всі дії, пов’язані з організацією та проведенням так званих “зборів”, є нічим іншим як нікчемними правочинами з огляду на цивільне законодавство. У залі на 150 місць були вільні місця і це засвідчують десятки присутніх на цих зборах. У протоколі ж було відзначено, що присутніми були 652 особи. В подальшому, коли ми з цього питання зверталися до правоохоронних органів, організатори цього великого грабунку запевняли прокуратуру, що на зборах деякі громадяни представляли інтереси інших співвласників майнових та земельних паїв. Невже нам, як кажуть у народі, повилазило. Адже серед тих, хто брав участь у зборах, ніхто не підтвердив, що люди з довіреностями реєструвалися перед початком зборів. Бо насправді цього не було. У сільській раді таких довіреностей не видавали
А правда в тому, що 18 березня 2006 року на загальних зборах ПП „Вікторія” було створено спілку співвласників майна і вона зареєстрована у Левківській сільській раді. Друга правда в тому, що до сьогодні, ті селяни, що передали свої земельні паї в оренду ПП „Вікторія”, СФГ „Ставрів”, не отримали з майна нічого. Вони нам передали лише майнові сертифікати – папірці, у яких визначена ціна колишнього колгоспного майна. Тобто для нас, керівників фермерських господарств „Вікторії” та „Ставрова”, майнові паї наших орендодавців є фікцією. Селяни, які зверталися до Колосівських забрати своє, нічого не отримали. Невже за цими фактами прокуратура не побачила порушень прав власників майнових паїв? Уся техніка та приміщення досі незаконно використовується господарями „Сонячного пагорбу”. А ми повинні сплачувати за майновий пай кожному, хто здав нам в оренду свою землю.
Залишається інше питання: на яких підставах СФГ„Сонячний пагорб”, яке створено у 1992 році, стало правонаступником КСП „Левківське”? Адже за рішенням загальних зборів його правонаступником було ТОВ „Левків-Агро”.
ПП „Вікторія” свого часу викупило майнові паї КСП „Левківське” на 250 тисяч гривень, але навіть іржавої гайки не отримало.
Згідно протоколу розполілу майна КСП „Левківське”, СФГ „Ставрів” мали перейти господарські приміщення калинівської бригади. Одначе територія в сім гектарів, де знаходилися ці будівлі, була приватизована і сьогодні є власністю СФГ „Сонячний пагорб” .
Господарським судом Житомирської області було задоволено позов ПП „Вікторія” до ТОВ „Левків-Агро” про стягнення понад 160 тисяч гривень за майно кредиторської заборгованості. Проте керівник товариства Колосівська Л.Я. рішення суду виконувати не збирається. Майно, на яке державним виконавцем відділу ДВС Житомирського районного управління юстиції було накладено арешт, вона одноосібно в порушення закону відчужила, чим скоїла кримінальний злочин. По даному факту державний виконавець звернувся в прокуратуру Житомирського району з поданням для проведення перевірки та притягнення Колосівської Л.Я. до кримінальної відповідальності. Результат – ані грошей, ані майна, ані кримінальної справи! Виходить, що для кожного у нас свої закони, своя міліція, свої прокурори, свої суди та судді!?
Ситуація, викладена вище, на жаль, далеко не поодинока для українських реалій. Сила-силенна різношерстих „колосівських” так і нишпорить нашими сільськими просторами аби прибрати до своїх хижацьких лап ласі шматки донедавна народного добра. Та це чи є підставою для того, аби влада та правоохоронні органи виявляли таку безпорадність та сліпоту, адже від їхньої бездіяльності потерпають сотні, тисячі людей. Котрі, власне, вже давно зневірилися у спроможності „державних мужів” захистити їх законні інтереси.
Хочеться вірити, що Селянська партія України, яку ви очолюєте, стане виразником наших інтересів та захисником наших прав. І, зрештою, переможе правда.
Л.В.Іваницька,
голова наглядової ради ПП „Вікторія”,
Л.О.Тичина,
голова спілки співвласниківмайнових паїв ПП „Вікторія”,
В.П. Ганько,
голова СФГ „Ставрів”,
В.М. Тарасюк,
директор ПП „Вікторія”
село Левків – село Калинівка – село Клітчин,
Житомирський район, Житомирська область